недоторканний —
[неидоторкан:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і (якого не можна торкатися)
Орфоепічний словник української мови
недоторканний —
-а, -е. 1》 Який охороняється законом від посягань з боку кого-небудь. 2》 Якого не можна псувати, знищувати, паплюжити через значимість, важливість і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
недоторканний —
НЕДОТОРКА́ННИЙ, а, е. 1. Який охороняється законом від посягань з боку кого-небудь. – Вартовий є особа недоторканна (І. Багмут). 2. Якого не можна псувати, знищувати, паплюжити через значущість, важливість і т. ін. Історія – це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (О. Довженко).
Словник української мови у 20 томах
недоторканний —
Недоторка́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
недоторканний —
НЕДОТОРКА́ННИЙ, а, е. 1. Який охороняється законом від посягань з боку кого-небудь. — Вартовий є особа недоторканна (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 21). 2. Якого не можна псувати, знищувати, паплюжити через значимість, важливість і т. ін.
Словник української мови в 11 томах