недоторканний
НЕДОТОРКА́ННИЙ, а, е.
1. Який охороняється законом від посягань з боку кого-небудь.
– Вартовий є особа недоторканна (І. Багмут).
2. Якого не можна псувати, знищувати, паплюжити через значущість, важливість і т. ін.
Історія – це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)