недоторканний

НЕДОТОРКА́ННИЙ, а, е.

1. Який охороняється законом від посягань з боку кого-небудь.

— Вартовий є особа недоторканна (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 21).

2. Якого не можна псувати, знищувати, паплюжити через значимість, важливість і т. ін.

Історія — це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (Довж., III, 1960, 50).

Значення в інших словниках

1. недоторканний — недоторка́нний прикметник якого не можна торкатися, псувати тощо  Орфографічний словник української мови
2. недоторканний — г. недоторкальний; (непідлеглий критиці) священний, сакральний.  Словник синонімів Караванського
3. недоторканний — [неидоторкан:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і (якого не можна торкатися)  Орфоепічний словник української мови
4. недоторканний — -а, -е. 1》 Який охороняється законом від посягань з боку кого-небудь. 2》 Якого не можна псувати, знищувати, паплюжити через значимість, важливість і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. недоторканний — НЕДОТОРКА́ННИЙ, а, е. 1. Який охороняється законом від посягань з боку кого-небудь. – Вартовий є особа недоторканна (І. Багмут). 2. Якого не можна псувати, знищувати, паплюжити через значущість, важливість і т. ін. Історія – це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (О. Довженко).  Словник української мови у 20 томах
6. недоторканний — Недоторка́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)