недоторканий
НЕДОТО́РКАНИЙ, а, е.
1. Якого ніхто не торкався, не чіпав і т. ін.
Був же ти чистим, як шовк, мій недоторканий листе! Як ти змінився, пожовк, впавши на поле кремнисте (Швець, Кроки.., 1962, 8);
// До якого ніхто не приступав, за який ніхто не брався (про роботу).
[К і р а: ] Вся схема недоторканою залишилася! (Собко, П’єси, 1958, 231);
// перен. Непорочний, чистий, цнотливий.
Який він є важкий та дужий, який він.. недоторканий та цнотливий, і як та незайманість зводить її з ума (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 455).
2. Який не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у поведінці, критичних зауважень, заперечень і т. ін.; образливий.
— Яка ж ти недоторкана (Н.-Лев., II, 1956, 112);
Надто за останній час через цю дитину вона стала така дражлива, недоторкана і дуже змарніла (Гр., II, 1963, 51).
Словник української мови (СУМ-11)