непокійно —
Присл. до непокійний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
непокійно —
НЕПОКІ́ЙНО. Присл. до непокі́йний. Христя слухає таємну розмову подруги – і серце її непокійно б'ється (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
непокійно —
НЕПОКІ́ЙНО. Присл. до непокі́йний. Христя слухає таємну розмову подруги — і серце її непокійно б’ється (Мирний, III, 1954, 112).
Словник української мови в 11 томах