непокійно

НЕПОКІ́ЙНО. Присл. до непокі́йний.

Христя слухає таємну розмову подруги — і серце її непокійно б’ється (Мирний, III, 1954, 112).

Значення в інших словниках

1. непокійно — непокі́йно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. непокійно — Присл. до непокійний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непокійно — НЕПОКІ́ЙНО. Присл. до непокі́йний. Христя слухає таємну розмову подруги – і серце її непокійно б'ється (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах