непокірливий
НЕПОКІ́РЛИВИЙ, а, е. Те саме, що непокі́рний.
— Я, мамо, примітила, що Герман трохи непокірливий і навіть палкий, сердитий (Н.-Лев., III, 1956, 235);
Вона отруїла його життя, розлучивши з милою, вона отруїла його цілий вік непокірливою вдачею (Коцюб., І, 1955, 31);
*Образно. Сагайдак вряди-годи підіймав голову з опуклим високим чолом, відкидаючи назад довге русяве волосся непокірливої зачіски (Добр., Тече річка.., 1961, 3).
Словник української мови (СУМ-11)