непокірливий

Непокірливий, -а, -е

Непокорный. Доводилось не один раз не послухати вас і прогнівати непокірливим словом. О. 1862. IV. 10.

Значення в інших словниках

1. непокірливий — непокі́рливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непокірливий — НЕПОКІРНИЙ, НОРОВИСТИЙ, натуристий, з норовом; неслухняний.  Словник синонімів Караванського
3. непокірливий — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
4. непокірливий — -а, -е. Те саме, що непокірний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. непокірливий — НЕПОКІ́РЛИВИЙ, а, е. Схильний до непослуху, непокори. – Я, мамо, примітила, що Герман трохи непокірливий і навіть палкий, сердитий (І. Нечуй-Левицький); // Який виражає непослух, непокору; непокірний.  Словник української мови у 20 томах
6. непокірливий — НЕПОКІ́РНИЙ (який не хоче підкорятися кому-небудь, слухатися когось); НЕПОКІ́РЛИВИЙ (схильний до непокори); НОРОВИ́СТИЙ розм., НОРОВЛИ́ВИЙ розм. (непокірний і впертий); ПЕРЕКІ́РЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
7. непокірливий — Непокі́рливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. непокірливий — НЕПОКІ́РЛИВИЙ, а, е. Те саме, що непокі́рний. — Я, мамо, примітила, що Герман трохи непокірливий і навіть палкий, сердитий (Н.-Лев., III, 1956, 235); Вона отруїла його життя, розлучивши з милою, вона отруїла його цілий вік непокірливою вдачею (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах