непокірливий
НЕПОКІ́РЛИВИЙ, а, е.
Схильний до непослуху, непокори.
– Я, мамо, примітила, що Герман трохи непокірливий і навіть палкий, сердитий (І. Нечуй-Левицький);
// Який виражає непослух, непокору; непокірний.
Вона отруїла його життя, розлучивши з милою, вона отруїла його цілий вік непокірливою вдачею (М. Коцюбинський);
* Образно. Сагайдак вряди-годи підіймав голову з опуклим високим чолом, відкидаючи назад довге русяве волосся непокірливої зачіски (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)