непокійний

НЕПОКІ́ЙНИЙ, а, е. Те саме, що неспокі́йний.

Він такий блідий, такий непокійний вийшов тоді з хати й напрямився прямо з двору (Мирний, IV, 1955, 40);

В очах [Тетяни] заяскрилася непокійна давня туга, горда, палюча тоска (Вас., II, 1959, 105).

Значення в інших словниках

1. непокійний — непокі́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непокійний — -а, -е. Те саме, що неспокійний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непокійний — НЕПОКІ́ЙНИЙ, а, е. Те саме, що неспокі́йний. Він такий блідий, такий непокійний вийшов тоді з хати й напрямився прямо з двору (Панас Мирний); В очах [Тетяни] заяскрилася непокійна давня туга, горда, палюча тоска (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
4. непокійний — НЕСПОКІ́ЙНИЙ (про душевний стан, почуття і т. ін. — сповнений неспокою, який виражає неспокій), НЕПОКІ́ЙНИЙ рідше, БЕНТЕ́ЖНИЙ, КАЛАМУ́ТНИЙ розм., ВОРОХО́БНИЙ розм., НЕВПОКІ́ЙНИЙ заст.  Словник синонімів української мови