непорожній — Орфографічний словник української мови

непорожній — НЕПОРО́ЖНІЙ, я, є. 1. Заповнений чимось (про посудину, вмістище, приміщення); // Кимось, чимось зайнятий – про місце. Поти Христя засвітила світло, поти витягла страву з печі, уже Загнибідиха і звернулася, та ще й з непорожніми руками... Словник української мови у 20 томах
непорожній — по́вна (непоро́жня, наби́та і т. ін.) кише́ня (кали́тка) у кого і без додатка. Багато грошей. У Панька завжди повна кишеня (З газети); І дає ж Бог таке щастя людям! Хоч не панського роду, зате непорожня кишеня (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
непорожній — Непоро́жній, -я, -є 1) Не пустой. 2) О самкахъ и женщинахъ: беременная. Е, шкода тепер з сорочками: моя жінка непорожня — шити нікому. Словник української мови Грінченка