непорожній

НЕПОРО́ЖНІЙ, я, є.

1. Заповнений чимось (про посудину, вмістище, приміщення);

// Кимось, чимось зайнятий – про місце.

Поти Христя засвітила світло, поти витягла страву з печі, уже Загнибідиха і звернулася, та ще й з непорожніми руками: чарка горілки трусилася і грала проти світла у її руках (Панас Мирний).

2. тільки ж., розм. Вагітна.

Е. шкода тепер з сорочками: моя жінка непорожня – шити нікому (Сл. Б. Грінченка);

Простіше кажучи, ваша величність, королева Бона приїхала з Італії до свого мужа непорожньою. Золота корона покрила її гріх (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. непорожній — непоро́жній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непорожній — по́вна (непоро́жня, наби́та і т. ін.) кише́ня (кали́тка) у кого і без додатка. Багато грошей. У Панька завжди повна кишеня (З газети); І дає ж Бог таке щастя людям! Хоч не панського роду, зате непорожня кишеня (Панас Мирний).  Фразеологічний словник української мови
3. непорожній — Непоро́жній, -я, -є 1) Не пустой. 2) О самкахъ и женщинахъ: беременная. Е, шкода тепер з сорочками: моя жінка непорожня — шити нікому.  Словник української мови Грінченка