німота

німо́та

іменник жіночого роду

про німців

збірн., зневажл.

німота́

іменник жіночого роду

мовчання

Значення в інших словниках

1. німота — див. безмовність  Словник синонімів Вусика
2. німота — -и, ж. Стан за знач. німий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. німота — НІМО́ТА, и, ж., збірн., зневажл. 1. Те саме, що ні́мці. Отак німота запалила Велику хату. І сім'ю слв'ян [слов'ян] роз'єдинила (Т. Шевченко); Одяглася партизаном, узяла нагана: стежить тепер, німото, проклята, погана! (П. Тичина). 2. Німі люди.  Словник української мови у 20 томах
4. німота — НІМО́ТА, и, ж., збірн., зневажл. Те асме, що ні́мці. Отак німота запалила Велику хату. І сім’ю слв’ян [слов’ян] роз’єдинила (Шевч., І, 1951, 262); Одяглася партизаном, узяла нагана: стежить тепер, німото, проклята, погана! (Тич., ІІ, 1947, 173).  Словник української мови в 11 томах
5. німота — Німота, -ти ж. 1) Нѣмота. Мов поніміли усі. І збоку дивлячись, видно, як та німота кожного гнітить. Мир. Пов. І. 131. 2) соб. Нѣмые. 3) соб. Нѣмцы. Мірялися з москалями, з ордою, з султаном, з німотою. Шевч. 130.  Словник української мови Грінченка