німо —
Присл. до німий 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
німо —
НІ́МО. Присл. до німи́й 2. Глухо й німо в Марини в хаті; високо стіни морок окриває (Панас Мирний); Очі чорні [Марії] німо дивились на Давида і винувато, і радісно (А. Головко); Сіріють стіни німо (В. Симоненко).
Словник української мови у 20 томах
німо —
НІ́МО. Присл. до німи́й 2. Глухо й німо в Марини в хаті; високо стіни морок окриває (Мирний, IV, 1955, 249); Очі чорні [Марії] німо дивились на Давида і винувато, і радісно (Головко, II, 1957, 107); Сіріють стіни німо (Сим., Земне тяжіння, 1964, 37).
Словник української мови в 11 томах
німо —
Німо нар. Нѣмо; безгласно; молчаливо. У хаті сумно, німо. Мир. Пов. І. 134. На мене мати якось приглядається, наче що випитує німо. Г. Барв. 238.
Словник української мови Грінченка