німо

НІ́МО. Присл. до німи́й 2.

Глухо й німо в Марини в хаті; високо стіни морок окриває (Мирний, IV, 1955, 249);

Очі чорні [Марії] німо дивились на Давида і винувато, і радісно (Головко, II, 1957, 107);

Сіріють стіни німо (Сим., Земне тяжіння, 1964, 37).

Значення в інших словниках

1. німо — ні́мо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. німо — Присл. до німий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. німо — НІ́МО. Присл. до німи́й 2. Глухо й німо в Марини в хаті; високо стіни морок окриває (Панас Мирний); Очі чорні [Марії] німо дивились на Давида і винувато, і радісно (А. Головко); Сіріють стіни німо (В. Симоненко).  Словник української мови у 20 томах
4. німо — Німо нар. Нѣмо; безгласно; молчаливо. У хаті сумно, німо. Мир. Пов. І. 134. На мене мати якось приглядається, наче що випитує німо. Г. Барв. 238.  Словник української мови Грінченка