обкомівець

обко́мівець

іменник чоловічого роду, істота

іст., розм.

Значення в інших словниках

1. обкомівець — ОБКО́МІВЕЦЬ, вця, ч., розм. Працівник обкому. Черговий і обкомівець ледве умовили його відкласти частування, бо вони, мовляв, на службі (М. Руденко).  Словник української мови у 20 томах
2. обкомівець — ОБКО́МІВЕЦЬ, вця, ч., розм. Працівник обкому. Черговий і обкомівець ледве умовили його відкласти частування, бо вони, мовляв, на службі (Руд., Остання шабля, 1959, 68).  Словник української мови в 11 томах