Словник української мови в 11 томах

обкомівець

ОБКО́МІВЕЦЬ, вця, ч., розм. Працівник обкому.

Черговий і обкомівець ледве умовили його відкласти частування, бо вони, мовляв, на службі (Руд., Остання шабля, 1959, 68).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. обкомівець — обко́мівець іменник чоловічого роду, істота іст., розм.  Орфографічний словник української мови
  2. обкомівець — ОБКО́МІВЕЦЬ, вця, ч., розм. Працівник обкому. Черговий і обкомівець ледве умовили його відкласти частування, бо вони, мовляв, на службі (М. Руденко).  Словник української мови у 20 томах