обкомівець

ОБКО́МІВЕЦЬ, вця, ч., розм.

Працівник обкому.

Черговий і обкомівець ледве умовили його відкласти частування, бо вони, мовляв, на службі (М. Руденко).

Значення в інших словниках

1. обкомівець — обко́мівець іменник чоловічого роду, істота іст., розм.  Орфографічний словник української мови
2. обкомівець — ОБКО́МІВЕЦЬ, вця, ч., розм. Працівник обкому. Черговий і обкомівець ледве умовили його відкласти частування, бо вони, мовляв, на службі (Руд., Остання шабля, 1959, 68).  Словник української мови в 11 томах