обрікати —
ОБРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. обрі́к, обрекла́, ло́; док., заст. 1. що кому. Обіцяти. На заручинах .. обрікають молодятам подарунки (Сл.
Словник української мови у 20 томах
обрікати —
ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. — Док.
Словник синонімів української мови
обрікати —
Обріка́ти, -ріка́ю, -ка́єш; обректи́, -речу́, -рече́ш; обрі́к, обрекла́, -рекли́ кого на що
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
обрікати —
ОБРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. обрі́к, обрекла́, ло́; док., перех., заст. 1. Обіцяти. На заручинах.. обрікають молодятам подарунки (Сл. Гр.); Хай я сама сирій землі належу, — віддай мене тому, кому обрік (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
обрікати —
Обріка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. обректи́, -речу, -че́ш, гл. Обѣщать, пообѣщать. На заручинах... обрікають молодятам подарунки. О. 1862. IV. 7.
Словник української мови Грінченка