обрікати

Обріка́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. обректи́, -речу, -че́ш, гл. Обѣщать, пообѣщать. На заручинах... обрікають молодятам подарунки. О. 1862. IV. 7.

Значення в інших словниках

1. обрікати — обріка́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обрікати — -аю, -аєш, недок., обректи, -ечу, -ечеш; мин. ч. обрік, обрекла, обрекло; док., перех., заст. 1》 Обіцяти. 2》 рідко. Прирікати. 3》 Обзивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обрікати — Рокувати, вироковувати, вирокувати, повироковувати, зроковувати, зрокувати, позроковувати, понароковувати, уроковувати, урокувати, повроковувати, прирікати, приректи, поприрікати, засуджувати, засудити, позасуджувати  Словник чужослів Павло Штепа
4. обрікати — ОБРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. обрі́к, обрекла́, ло́; док., заст. 1. що кому. Обіцяти. На заручинах .. обрікають молодятам подарунки (Сл.  Словник української мови у 20 томах
5. обрікати — ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
6. обрікати — Обріка́ти, -ріка́ю, -ка́єш; обректи́, -речу́, -рече́ш; обрі́к, обрекла́, -рекли́ кого на що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. обрікати — ОБРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. обрі́к, обрекла́, ло́; док., перех., заст. 1. Обіцяти. На заручинах.. обрікають молодятам подарунки (Сл. Гр.); Хай я сама сирій землі належу, — віддай мене тому, кому обрік (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах