обріка

Обріка, -ки

ж. Обѣтъ, обѣщаніе. Коли вже я дала обріку, то мушу йти пішки до Київа, а не їхати. Ковельск. у.

Значення в інших словниках

1. обріка — ОБРІ́КА див. обрі́к².  Словник української мови у 20 томах