обходитися
обхо́дитися
дієслово недоконаного виду
зараджувати собі в чомусь без кого-, чого-небудь; відбуватися, проходити і т. ін. без кого-, чого-небудь, за відсутності когось, чогось; коштувати; поводитися; минати без неприємних наслідків
обходи́тися
дієслово доконаного виду
звикнути, призвичаїтися до чого-небудь
розм.
Орфографічний словник української мови