общинник —
-а, ч., іст. Член общини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
общинник —
ОБЩИ́ННИК, а, ч., іст. Член общини. У процесі утворення класового суспільства еволюція вільного общинника іде головним чином по лінії перетворення його не в раба, а у феодально залежного виробника – кріпака (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
общинник —
ГРОМАДЯ́НИН іст. (член громади), ОБЩИ́ННИК іст., МИРЯ́НИН іст. Незабаром мала зібратись рада. Семен, насилу дочекавшись того дня, подався на майдан, де вже купчились громадяни (М.
Словник синонімів української мови
общинник —
ОБЩИ́ННИК, а, ч., іст. Член общини. В процесі утворення класового суспільства еволюція вільного общинника іде головним чином по лінії перетворення його не в раба, а у феодально залежного виробника — кріпака (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 386).
Словник української мови в 11 томах