общинник
ГРОМАДЯ́НИН іст. (член громади), ОБЩИ́ННИК іст., МИРЯ́НИН іст. Незабаром мала зібратись рада. Семен, насилу дочекавшись того дня, подався на майдан, де вже купчились громадяни (М. Коцюбинський); Представник общинників, виступивши вперед, сказав: — В нашій селянській общині закладена споконвічна основа справедливого устрою (Ф. Бурлака); — Не тичу свого носа на волосні або сільські сходи, де миряни радяться про свої громадські діла (Панас Мирний).
Словник синонімів української мови