общинник

ОБЩИ́ННИК, а, ч., іст. Член общини.

В процесі утворення класового суспільства еволюція вільного общинника іде головним чином по лінії перетворення його не в раба, а у феодально залежного виробника — кріпака (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 386).

Значення в інших словниках

1. общинник — общи́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. общинник — -а, ч., іст. Член общини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. общинник — ОБЩИ́ННИК, а, ч., іст. Член общини. У процесі утворення класового суспільства еволюція вільного общинника іде головним чином по лінії перетворення його не в раба, а у феодально залежного виробника – кріпака (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. общинник — ГРОМАДЯ́НИН іст. (член громади), ОБЩИ́ННИК іст., МИРЯ́НИН іст. Незабаром мала зібратись рада. Семен, насилу дочекавшись того дня, подався на майдан, де вже купчились громадяни (М.  Словник синонімів української мови