общинний

ОБЩИ́ННИЙ, а, е, іст. Прикм. до общи́на 1, 2.

На стоянках [пізнього палеоліту] будувалися довгочасні общинні житла напівземляночного або наземного типу (Іст. УРСР, І, 1953, 13);

У більшій частині Росії зберігалось общинне землекористування. Вся надільна земля належала сільській громаді, і вже "мир" (сільська громада) періодично розподіляв її в користування між окремими селянськими дворами (Іст. СРСР, II, 1957, 211).

Значення в інших словниках

1. общинний — общи́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. общинний — -а, -е, іст. Прикм. до община 1), 2). Общинна школа — школа, яка утримується на кошти общини – місцевої, релігійної, етнічної та яка виконує певні освітянські функції. Общинне землеволодіння — одна з найдавніших форм земельних відносин, належність певної земельної ділянки селянській общині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. общинний — ОБЩИ́ННИЙ, а, е, іст. Прикм. до общи́на 1, 2. На стоянках [пізнього палеоліту] будувалися довгочасні общинні житла напівземляночного або наземного типу (з наук. літ.); У більшій частині Росії зберігалось общинне землекористування.  Словник української мови у 20 томах