общинний
ОБЩИ́ННИЙ, а, е, іст. Прикм. до общи́на 1, 2.
На стоянках [пізнього палеоліту] будувалися довгочасні общинні житла напівземляночного або наземного типу (Іст. УРСР, І, 1953, 13);
У більшій частині Росії зберігалось общинне землекористування. Вся надільна земля належала сільській громаді, і вже "мир" (сільська громада) періодично розподіляв її в користування між окремими селянськими дворами (Іст. СРСР, II, 1957, 211).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- общинний — общи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- общинний — -а, -е, іст. Прикм. до община 1), 2). Общинна школа — школа, яка утримується на кошти общини – місцевої, релігійної, етнічної та яка виконує певні освітянські функції. Общинне землеволодіння — одна з найдавніших форм земельних відносин, належність певної земельної ділянки селянській общині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- общинний — ОБЩИ́ННИЙ, а, е, іст. Прикм. до общи́на 1, 2. На стоянках [пізнього палеоліту] будувалися довгочасні общинні житла напівземляночного або наземного типу (з наук. літ.); У більшій частині Росії зберігалось общинне землекористування. Словник української мови у 20 томах