община
ОБЩИ́НА, и, ж.
1. іст. Форма виробничого і громадського об’єднання людей у докласовому і як пережиток у класовому суспільстві, що характеризується спільною власністю на засоби виробництва і повним або частковим самоврядуванням.
Жили первісні люди невеликими відокремленими групами, по кілька десятків чоловік кожна. Така відокремлена група людей являла собою самостійну, найбільш примітивну організацію суспільства — первісну дородову общину (Іст. УРСР, І, 1953, 11);
Тяжко доводиться смердам. В оселищах-общинах живуть вони, біля землі пораються, але вся земля в боярських та княжих руках (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 15);
В українському селі ще й у II половині XIX ст. зберігалась община або її залишки, цілий ряд народних артілей тощо (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 105).
2. іст. У дореволюційній пореформеній Росії — адміністративне об’єднання селян з примусовим землеволодінням і круговою порукою.
Як соціаліст-утопіст Чернишевський вважав, що тодішня селянська поземельна община дасть можливість Росії перейти безпосередньо до соціалізму, минувши капіталізм (Іст. СРСР, II, 1957, 206);
Представник общинників, виступивши вперед, сказав: — В нашій селянській общині закладена споконвічна основа справедливого устрою (Бурл., Напередодні, 1956, 28).
3. рідко. Те саме, що грома́да¹1, 2.
Оуен зробив спробу організувати комуністичну общину, щоб у ній перевиховати людей для життя на нових засадах і цим прикладом захопити все людство (Нова іст., 1956, 121);
Лук’ян.. був виділений церковною общиною в склад делегації, яка зустрічала архієрея (Тют., Вир, 1964, 150);
А через два тижні Лукерія Степанівна вперше привела її в молитовний дім євангельських баптистів. Власне, це була звичайна хата.., яку наймала місцева община для щотижневих зборищ (Жур., Вечір.., 1958, 215).
Значення в інших словниках
- община — общи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- община — 1. Форма соціальної організації, яка виникла на основі родинних зв’язків і характеризується спільним володінням засобами виробництва, повним або частковим самоуправлінням. Розрізняють общину родову, сімейну, сусідську. Словник із соціальної роботи
- община — бар., у. громада; п-к ОБЩИННИЙ бар., громадський, п. ф. іменника громад <н. землі громад>. Словник синонімів Караванського
- община — див. богослужіння загальне Словник церковно-обрядової термінології
- община — [обшчина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
- община — -и, ж. 1》 іст. Форма виробничого і громадського об'єднання людей у докласовому і як пережиток у класовому суспільстві, що характеризується спільною власністю на засоби виробництва і повним або частковим самоврядуванням. 2》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- община — Колгосп Словник чужослів Павло Штепа
- община — ОБЩИ́НА, и, ж. 1. іст. Форма виробничого і громадського об'єднання людей у докласовому і як пережиток у класовому суспільстві, що характеризується спільною власністю на засоби виробництва і повним або частковим самоврядуванням. Словник української мови у 20 томах
- община — Сільська громада в Росії; відзначалася спільним використанням лук, лісів, спільним поділом орниx ґрунтів; аграрна рeформа П.А. Столипіна уможливила сeлянам виxід з о. Універсальний словник-енциклопедія
- община — I. ГРОМА́ДА іст. (поземельне селянське об'єднання в Україні та Білорусії; збори членів такого об'єднання), ОБЩИ́НА, МИР, КОПА́, КУ́ПА (до XVІІ ст.); ДВО́РИЩЕ, ПЕ́ЧИЩЕ (родинне об'єднання); ЗАДРУ́ГА (у південних слов'ян). Словник синонімів української мови
- община — рос. община форма громадського землеволодіння й землекористування, за якої земля була віддана у розпорядження сільської громади для розподілу між окремими дворами. Eкономічна енциклопедія