община
общи́на
[обшчина]
-ние, д. і м. -н'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- община — общи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- община — 1. Форма соціальної організації, яка виникла на основі родинних зв’язків і характеризується спільним володінням засобами виробництва, повним або частковим самоуправлінням. Розрізняють общину родову, сімейну, сусідську. Словник із соціальної роботи
- община — бар., у. громада; п-к ОБЩИННИЙ бар., громадський, п. ф. іменника громад <н. землі громад>. Словник синонімів Караванського
- община — див. богослужіння загальне Словник церковно-обрядової термінології
- община — -и, ж. 1》 іст. Форма виробничого і громадського об'єднання людей у докласовому і як пережиток у класовому суспільстві, що характеризується спільною власністю на засоби виробництва і повним або частковим самоврядуванням. 2》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- община — Колгосп Словник чужослів Павло Штепа
- община — ОБЩИ́НА, и, ж. 1. іст. Форма виробничого і громадського об'єднання людей у докласовому і як пережиток у класовому суспільстві, що характеризується спільною власністю на засоби виробництва і повним або частковим самоврядуванням. Словник української мови у 20 томах
- община — Сільська громада в Росії; відзначалася спільним використанням лук, лісів, спільним поділом орниx ґрунтів; аграрна рeформа П.А. Столипіна уможливила сeлянам виxід з о. Універсальний словник-енциклопедія
- община — I. ГРОМА́ДА іст. (поземельне селянське об'єднання в Україні та Білорусії; збори членів такого об'єднання), ОБЩИ́НА, МИР, КОПА́, КУ́ПА (до XVІІ ст.); ДВО́РИЩЕ, ПЕ́ЧИЩЕ (родинне об'єднання); ЗАДРУ́ГА (у південних слов'ян). Словник синонімів української мови
- община — ОБЩИ́НА, и, ж. 1. іст. Форма виробничого і громадського об’єднання людей у докласовому і як пережиток у класовому суспільстві, що характеризується спільною власністю на засоби виробництва і повним або частковим самоврядуванням. Словник української мови в 11 томах
- община — рос. община форма громадського землеволодіння й землекористування, за якої земля була віддана у розпорядження сільської громади для розподілу між окремими дворами. Eкономічна енциклопедія