община
ОБЩИ́НА, и, ж.
1. іст. Форма виробничого і громадського об'єднання людей у докласовому і як пережиток у класовому суспільстві, що характеризується спільною власністю на засоби виробництва і повним або частковим самоврядуванням.
Жили первісні люди невеликими відокремленими групами, по кілька десятків чоловік кожна. Така відокремлена група людей являла собою самостійну, найбільш примітивну організацію суспільства – первісну дородову общину (з наук. літ.);
В українському селі ще й у II половині XIX ст. зберігалась община або її залишки, цілий ряд народних артілей тощо (з наук. літ.).
2. іст. У дореволюційній пореформеній Росії – адміністративне об'єднання селян з примусовим землеволодінням і круговою порукою.
9 листопада 1906 року Столипін видав новий земельний закон про виділення селян з общини на хутори (з навч. літ.);
Головною революційною силою народники вважали селянство, кероване інтелігенцією, і селянську общину (з наук. літ.);
– В нашій селянській общині закладена споконвічна основа справедливого устрою (Ф. Бурлака).
3. рідко. Те саме, що грома́да¹ 2.
Оуен зробив спробу організувати комуністичну общину, щоб у ній перевиховати людей для життя на нових засадах і цим прикладом захопити все людство (з навч. літ.);
Лук'ян .. був виділений церковною общиною в склад делегації, яка зустрічала архієрея (Григорій Тютюнник);
А через два тижні Лукерія Степанівна вперше привела її в молитовний дім євангельських баптистів. Власне, це була звичайна хата.., яку наймала місцева община для щотижневих зборищ (С. Журахович).
△ (1) Сільська́ общи́на, іст. – форма громадських відносин, що виникла в процесі розпаду первісного родового ладу.
Родова община змінювалась [на початку І тисячоліття до н. е.] сусідською, або сільською общиною, яка складалась з дрібних власників-селян, господарство яких було засноване на їх особистій праці (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- община — общи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- община — 1. Форма соціальної організації, яка виникла на основі родинних зв’язків і характеризується спільним володінням засобами виробництва, повним або частковим самоуправлінням. Розрізняють общину родову, сімейну, сусідську. Словник із соціальної роботи
- община — бар., у. громада; п-к ОБЩИННИЙ бар., громадський, п. ф. іменника громад <н. землі громад>. Словник синонімів Караванського
- община — див. богослужіння загальне Словник церковно-обрядової термінології
- община — [обшчина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
- община — -и, ж. 1》 іст. Форма виробничого і громадського об'єднання людей у докласовому і як пережиток у класовому суспільстві, що характеризується спільною власністю на засоби виробництва і повним або частковим самоврядуванням. 2》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- община — Колгосп Словник чужослів Павло Штепа
- община — Сільська громада в Росії; відзначалася спільним використанням лук, лісів, спільним поділом орниx ґрунтів; аграрна рeформа П.А. Столипіна уможливила сeлянам виxід з о. Універсальний словник-енциклопедія
- община — I. ГРОМА́ДА іст. (поземельне селянське об'єднання в Україні та Білорусії; збори членів такого об'єднання), ОБЩИ́НА, МИР, КОПА́, КУ́ПА (до XVІІ ст.); ДВО́РИЩЕ, ПЕ́ЧИЩЕ (родинне об'єднання); ЗАДРУ́ГА (у південних слов'ян). Словник синонімів української мови
- община — ОБЩИ́НА, и, ж. 1. іст. Форма виробничого і громадського об’єднання людей у докласовому і як пережиток у класовому суспільстві, що характеризується спільною власністю на засоби виробництва і повним або частковим самоврядуванням. Словник української мови в 11 томах
- община — рос. община форма громадського землеволодіння й землекористування, за якої земля була віддана у розпорядження сільської громади для розподілу між окремими дворами. Eкономічна енциклопедія