община
рос. община
форма громадського землеволодіння й землекористування, за якої земля була віддана у розпорядження сільської громади для розподілу між окремими дворами. Впродовж певного часу вони користувалися своїм наділом, а потім земля общини знову перерозподілялася пропорційно розміру родини й залежно від інших обставин. Кожен член О. мав право на рівний наділ землі. Найважливіші питання вирішувалися загальними зборами членів О. В історії України відомі різні форми громадського землеволодіння й землекористування (напр., громадська регуляція поперемінного землекористування за системою перелогу, трипілля, спільного лісу, пасовищ та ін.). З приходом більшовицької влади в Україні общини були ліквідовані. У роки "воєнного комунізму", непу робилися спроби повернення до "кругової поруки" сільських громад у дусі О.
Значення в інших словниках
- община — общи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- община — 1. Форма соціальної організації, яка виникла на основі родинних зв’язків і характеризується спільним володінням засобами виробництва, повним або частковим самоуправлінням. Розрізняють общину родову, сімейну, сусідську. Словник із соціальної роботи
- община — бар., у. громада; п-к ОБЩИННИЙ бар., громадський, п. ф. іменника громад <н. землі громад>. Словник синонімів Караванського
- община — див. богослужіння загальне Словник церковно-обрядової термінології
- община — [обшчина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
- община — -и, ж. 1》 іст. Форма виробничого і громадського об'єднання людей у докласовому і як пережиток у класовому суспільстві, що характеризується спільною власністю на засоби виробництва і повним або частковим самоврядуванням. 2》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- община — Колгосп Словник чужослів Павло Штепа
- община — ОБЩИ́НА, и, ж. 1. іст. Форма виробничого і громадського об'єднання людей у докласовому і як пережиток у класовому суспільстві, що характеризується спільною власністю на засоби виробництва і повним або частковим самоврядуванням. Словник української мови у 20 томах
- община — Сільська громада в Росії; відзначалася спільним використанням лук, лісів, спільним поділом орниx ґрунтів; аграрна рeформа П.А. Столипіна уможливила сeлянам виxід з о. Універсальний словник-енциклопедія
- община — I. ГРОМА́ДА іст. (поземельне селянське об'єднання в Україні та Білорусії; збори членів такого об'єднання), ОБЩИ́НА, МИР, КОПА́, КУ́ПА (до XVІІ ст.); ДВО́РИЩЕ, ПЕ́ЧИЩЕ (родинне об'єднання); ЗАДРУ́ГА (у південних слов'ян). Словник синонімів української мови
- община — ОБЩИ́НА, и, ж. 1. іст. Форма виробничого і громадського об’єднання людей у докласовому і як пережиток у класовому суспільстві, що характеризується спільною власністю на засоби виробництва і повним або частковим самоврядуванням. Словник української мови в 11 томах