1. Словник української мови в 11 томах

обшукувати

ОБШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Робити обшук.

Товариші по камері гуртом виряджали його: давали йому теплішу одежу, розсипали поза підкладкою піджака тютюн та сірники, щоб не знайшли, коли будуть його обшукувати (Вас., І, 1959, 71);

Давид сказав: — Листа я не оддам. Мене ж обшукували. Немає в мене (Головко, II, 1957, 165);

— Де ти гроші подів, ледащо, кажи, де?.. — Обшукайте його скрізь, раю, може, де знайдете (Коцюб., І, 1955, 304);

Поліція.. обшукала лабораторію і навіть кабінет одного професора (Л. Укр., V, 1956, 185).

2. Оглядаючи все, старанно шукати кого-, що-небудь.

Двічі бігав Кузька в ліс, обшукував мало не кожний кущ, на кожній стежці приглядався до слідів (Донч., VI, 1957, 40);

Увага Черниша прикута до кладовища. Він обшукує поглядом той прямокутник, що лисніє мармуровими плитами, надмогильними стовпцями, біліє крилатими серафимами (Гончар, І, 1954, 217);

Вона знайде.. людей; оддасть їм усі свої гроші.. і з ними обшукає плавні та знайде Остапа (Коцюб., І, 1955, 363);

Кульжан ніде не було. Зейнеб розхвилювалася. Вона скликала людей і наказала ще раз обшукати стоянку (Тулуб, В степу.., 1964, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обшукувати — (робити обшук) розм.: трясти, перетрясати, переривати. Словник синонімів Полюги
  2. обшукувати — обшу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. обшукувати — ОБШУКУВАТИ – ОШУКУВАТИ Обшукувати, -ую, -уєш, обшукати. Робити обшук; оглядаючи все, старанно шукати когось, щось: обшукувати кімнату, обшукувати затриманого, обшукувати ліс. Ошукувати, ошукати, розм. Обдурювати, діяти нечесно: ошукувати (ошукати) покупця. Літературне слововживання
  4. обшукувати — Шукати, перешукувати, (робити трус) трусити; (кутки) обнишпорювати. Словник синонімів Караванського
  5. обшукувати — див. шукати Словник синонімів Вусика
  6. обшукувати — -ую, -уєш, недок., обшукати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Робити обшук. 2》 Оглядаючи все, старанно шукати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. обшукувати — ОБШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що. Робити обшук. Товариші по камері гуртом виряджали його: давали йому теплішу одежу, розсипали поза підкладкою піджака тютюн та сірники, щоб не знайшли, коли будуть його обшукувати (С. Словник української мови у 20 томах
  8. обшукувати — ОБШУКА́ТИ (оглянути все в пошуках кого-, чого-небудь), ПЕРЕШУКА́ТИ, ОБША́РИТИ розм., ОБНИ́ШПОРИТИ підсил. розм., ОБШНИ́РИТИ підсил. розм., ОБШНИРЯ́ТИ підсил. розм., ВИ́ШАРИТИ підсил. розм., ВИ́НИШПОРИТИ підсил. розм.; ПРОЧЕСА́ТИ розм. (місцевість). Словник синонімів української мови
  9. обшукувати — Обшу́кувати, -кую, -куєш; обшука́ти, -ка́ю, -ка́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. обшукувати — Обшукувати, -кую, -єш сов. в. обшука́ти, -каю, -єш, гл. 1) Обыскивать, обыскать. Їсти хочеться (вовкові). Обшукав він скрізь лисиччину хатку, — нема нічого. Рудч. Ск. II. 7. Обшукав його та й найшов п'ятсот тисяч. Рудч. Ск. І. 202. 2) Искать, поискать. Словник української мови Грінченка