общипаний
ОБЩИ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до общипа́ти.
Общипана курка безсило припала до столу мертвою головою на тонкій шиї (Коцюб., II, 1955, 360);
// У знач. прикм.
Зараз вони [дерева] стоять голі, общипані, всім світом забуті (Ряб., Жайворонки, 1957, 196);
*Образно. На порозі з’явився Гордійчук і общипана постать міського педагога Касяненка (Вас., І, 1959, 380);
// общи́пано, безос. присудк. сл.
Усе на ній так штепненько, чепурненько, общипано, так усім дівкам краса (Кв.-Осн., II, 1956, 425).
Словник української мови (СУМ-11)