обірванець —
[оуб’ірванеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў
Орфоепічний словник української мови
обірванець —
-нця, ч., розм. Людина, що ходить у поганому, подертому одязі; обшарпанець. || Убога, незаможна людина; злидень.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обірванець —
ОБІ́РВАНЕЦЬ, нця, ч., розм. Людина, що ходить у поганому, подертому одязі; обшарпанець. – У мене є голка, щоб не ходить обірванцем (О. Стороженко); Довго сидів старий з якимсь обірванцем у маленькій затоці біля Кара-Дагу (З. Тулуб); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
обірванець —
ОБІ́РВАНЕЦЬ, нця, ч., розм. Людина, що ходить у поганому, подертому одязі; обшарпанець. — У мене є голка, щоб не ходить обірванцем (Стор.
Словник української мови в 11 томах