обірванець

ОБІ́РВАНЕЦЬ, нця, ч., розм. Людина, що ходить у поганому, подертому одязі; обшарпанець.

— У мене є голка, щоб не ходить обірванцем (Стор., І, 1957, 132);

Довго сидів старий з якимсь обірванцем у маленькій затоці біля Кара-Дагу (Тулуб, Людолови, II, 1957, 66);

// Убога, незаможна людина; злидень.

*Образно. Якби я не друкував своїх "Гайдамаків", то воно б не треба і передмови. А коли вже пускаю в люди, то треба і з чим, щоб не сміялись на обірванців (Шевч., І, 1963, 142).

Значення в інших словниках

1. обірванець — обі́рванець іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. обірванець — див. бідний  Словник синонімів Вусика
3. обірванець — [оуб’ірванеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
4. обірванець — -нця, ч., розм. Людина, що ходить у поганому, подертому одязі; обшарпанець. || Убога, незаможна людина; злидень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обірванець — Безштанько, голодраб, голодранець, голодрига, голодриш, голюк, гольтіпака, гультіпака, дріпло, капцан, ланець, лахмай, лахмотник, отіпанка, ошара, ошарпанець, цундрій, шурубейник, див. бідняк, голь, пролетаріят  Словник чужослів Павло Штепа
6. обірванець — ОБІ́РВАНЕЦЬ, нця, ч., розм. Людина, що ходить у поганому, подертому одязі; обшарпанець. – У мене є голка, щоб не ходить обірванцем (О. Стороженко); Довго сидів старий з якимсь обірванцем у маленькій затоці біля Кара-Дагу (З. Тулуб); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
7. обірванець — БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл.  Словник синонімів української мови