обірваний

ОБІ́РВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до обірва́ти 1-3.

Іду, під моїми ногами Обірваний лист шелестить (Шпорта, Вибр., 1958, 329);

Шматок обірваного вітром, вилинялого, мерзлого кумачу шкрябав об фанерну колону арки (Хор., Незакінч. політ, 1960, 57);

Одна по одній з’являлися звичні клопітні думки, вночі обірвані сном (Шовк., Інженери, 1956, 6);

З групою бійців, що залягли біля млина, зв’язок був обірваний (Цюпа, Назустріч.., 1958, 231);

// обі́рвано, безос. присудк. сл.

Трос обірвано… Він почав падати (Вишня, І, 1956, 314).

2. у знач. прикм. Одягнений у старий подертий одяг; обшарпаний.

Щось залопотіло; дивиться: іде Потоцький, такий обірваний та обшарпаний (Стор., І, 1957, 131);

Виснажені двадцятикілометровим переходом, люди, обірвані, голодні і знесилені, ледве пересували ноги (Тют., Вир, 1964, 462).

3. у знач. прикм. Перерваний, незакінчений (про слово, фразу тощо).

Мозок вертів шалений вир обірваних слів (Хотк., II, 1966, 134);

— Я, панове, за народ, за правду постраждав, — знову почав Юрась обірвану розмову (Чорн., Визволення, 1949, 98).

4. у знач. прикм. Дуже крутий, прямовисний; обривистий.

По стрімкій, обірваній скалі.. не так легко злізти в долину (Фр., V, 1951, 110);

Через одну верству далі пішли гори голі, дикі, з обірваними обваленими боками (Н.-Лев., II, 1956, 381).

Значення в інших словниках

1. обірваний — обі́рваний 1 дієприкметник від: обірва́ти обі́рваний 2 прикметник обшарпаний; незакінчений; прямовисний, обривистий — діал.  Орфографічний словник української мови
2. обірваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обірвати 1-3). || обірвано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Одягнений у старий подертий одяг; обшарпаний. 3》 у знач. прикм. Перерваний, незакінчений (про слово, фразу тощо). 4》 у знач. прикм. Дуже крутий, прямовисний; обривистий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обірваний — Обдертий, подертий, роздертий, пошматований, розшматований, дрантивий, дірявий, лахманий, хаботній, хламітний, див. порваний  Словник чужослів Павло Штепа
4. обірваний — ОБІ́РВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обірва́ти 1–3. Шматок обірваного вітром, вилинялого, мерзлого кумачу шкрябав об фанерну колону арки (А. Хорунжий); Одна по одній з'являлися звичні клопітні думки, вночі обірвані сном (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. обірваний — КРУТИ́Й (про схил, берег — майже вертикальний), СТРІМКИ́Й, СТРІМЧА́СТИЙ, ПРЯМОВИ́СНИЙ, ПРОСТОВИ́СНИЙ розм., ПРИ́КРИЙ заст.; УРВИ́СТИЙ, ОБРИ́ВИСТИЙ, ОБРИ́ВЧАСТИЙ, ОБІ́РВАНИЙ (внаслідок обвалу); КРУТОБО́КИЙ (який має майже вертикальні схили з різних боків).  Словник синонімів української мови
6. обірваний — Обі́рваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)