обірванка
ОБІ́РВАНКА, и, ж., розм. Жін. до обі́рванець.
От би тілько принарядити її треба, а то справді така обірванка (Мирний, IV, 1955, 137);
— Погано ж ти, видно, служила, коли такою обірванкою йдеш додому (Донч., III, 1956, 72).
Словник української мови (СУМ-11)