обірваний

Обдертий, подертий, роздертий, пошматований, розшматований, дрантивий, дірявий, лахманий, хаботній, хламітний, див. порваний

Значення в інших словниках

1. обірваний — обі́рваний 1 дієприкметник від: обірва́ти обі́рваний 2 прикметник обшарпаний; незакінчений; прямовисний, обривистий — діал.  Орфографічний словник української мови
2. обірваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обірвати 1-3). || обірвано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Одягнений у старий подертий одяг; обшарпаний. 3》 у знач. прикм. Перерваний, незакінчений (про слово, фразу тощо). 4》 у знач. прикм. Дуже крутий, прямовисний; обривистий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обірваний — ОБІ́РВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обірва́ти 1–3. Шматок обірваного вітром, вилинялого, мерзлого кумачу шкрябав об фанерну колону арки (А. Хорунжий); Одна по одній з'являлися звичні клопітні думки, вночі обірвані сном (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. обірваний — КРУТИ́Й (про схил, берег — майже вертикальний), СТРІМКИ́Й, СТРІМЧА́СТИЙ, ПРЯМОВИ́СНИЙ, ПРОСТОВИ́СНИЙ розм., ПРИ́КРИЙ заст.; УРВИ́СТИЙ, ОБРИ́ВИСТИЙ, ОБРИ́ВЧАСТИЙ, ОБІ́РВАНИЙ (внаслідок обвалу); КРУТОБО́КИЙ (який має майже вертикальні схили з різних боків).  Словник синонімів української мови
5. обірваний — Обі́рваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. обірваний — ОБІ́РВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обірва́ти 1-3. Іду, під моїми ногами Обірваний лист шелестить (Шпорта, Вибр., 1958, 329); Шматок обірваного вітром, вилинялого, мерзлого кумачу шкрябав об фанерну колону арки (Хор., Незакінч.  Словник української мови в 11 томах