Орфографічний словник української мови

окопець

око́пець

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. окопець — ОКО́ПЕЦЬ, пця, ч., військ. Зменш. до око́п 2. Приходжу з розвідки. Два дні Сидів собі в окопці... (С. Воскрекасенко); І вже за ними [дідами] рідний край Встає .. Легким окопцем на шляху, І щастям, і облогою, Боями в ніч, важку й глуху, Тривожною дорогою (А. Малишко).  Словник української мови у 20 томах
  2. окопець — ОКО́ПЕЦЬ, пця, ч., військ. Зменш. до око́п 2. Приходжу з розвідки. Два дні Сидів собі в окопці… (Воскр., Цілком.., 1947, 19); І вже за ними [дідами] рідний край Встає.. Легким окопцем на шляху, І щастям, і облогою, Боями в ніч, важку й глуху, Тривожною дорогою (Мал., Звенигора, 1959, 342).  Словник української мови в 11 томах