окопець
ОКО́ПЕЦЬ, пця, ч., військ.
Зменш. до око́п 2.
Приходжу з розвідки. Два дні Сидів собі в окопці... (С. Воскрекасенко);
І вже за ними [дідами] рідний край Встає .. Легким окопцем на шляху, І щастям, і облогою, Боями в ніч, важку й глуху, Тривожною дорогою (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)