окопець
ОКО́ПЕЦЬ, пця, ч., військ. Зменш. до око́п 2.
Приходжу з розвідки. Два дні Сидів собі в окопці… (Воскр., Цілком.., 1947, 19);
І вже за ними [дідами] рідний край Встає.. Легким окопцем на шляху, І щастям, і облогою, Боями в ніч, важку й глуху, Тривожною дорогою (Мал., Звенигора, 1959, 342).
Словник української мови (СУМ-11)