опорок

опо́рок

іменник чоловічого роду

старий зношений чобіт

діал., частіше вживається у множині

опоро́к

іменник чоловічого роду

порок

діал.

Значення в інших словниках

1. опорок — I оп`орокдив. опорки. II опор`ок-у, ч., діал. Порок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. опорок — див. дефект  Словник чужослів Павло Штепа
3. опорок — ОПО́РОК див. опо́рки. ОПОРО́К, у, ч., діал. Порок. Баба Яковиха й каже: – Нічого, правдонько, убожество – не опорок (А. Тесленко).  Словник української мови у 20 томах
4. опорок — ОПО́РОК див. опо́рки. ОПОРО́К, у, ч., діал. Порок. Баба Яковиха й каже: — Нічого, правдонько, убожество — не опорок (Тесл., З книги життя, 1918, 11).  Словник української мови в 11 томах