опорок

ОПО́РОК див. опо́рки.

ОПОРО́К, у, ч., діал. Порок.

Баба Яковиха й каже: — Нічого, правдонько, убожество — не опорок (Тесл., З книги життя, 1918, 11).

Значення в інших словниках

1. опорок — опо́рок іменник чоловічого роду старий зношений чобіт діал., частіше вживається у множині опоро́к іменник чоловічого роду порок діал.  Орфографічний словник української мови
2. опорок — I оп`орокдив. опорки. II опор`ок-у, ч., діал. Порок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опорок — див. дефект  Словник чужослів Павло Штепа
4. опорок — ОПО́РОК див. опо́рки. ОПОРО́К, у, ч., діал. Порок. Баба Яковиха й каже: – Нічого, правдонько, убожество – не опорок (А. Тесленко).  Словник української мови у 20 томах