орудок

ору́док

іменник чоловічого роду

рідко

Значення в інших словниках

1. орудок — -дку, ч., заст., рідко. Засіб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. орудок — ОРУ́ДОК, дку, ч., заст., рідко. Засіб. У 1872 році в Києві було дозволено приватну виставу, і при допомозі М. В. Лисенка М. П. Старицький “узявся, – за його словами, – до сцени, вважаючи її за могутній орудок до розвиття [розвитку] самопізнання народного” (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. орудок — ОРУ́ДОК, дку, ч., заст., рідко. Засіб. У 1872 році в Києві було дозволено приватну виставу, і при допомозі М. В. Лисенка М. П. Старицький "узявся, — за його словами, — до сцени, — вважаючи її за могутній орудок до розвиття [розвитку] самопізнання народного" (Життя Саксаганського, 1957, 25).  Словник української мови в 11 томах