орудок
ОРУ́ДОК, дку, ч., заст., рідко.
Засіб.
У 1872 році в Києві було дозволено приватну виставу, і при допомозі М. В. Лисенка М. П. Старицький “узявся, – за його словами, – до сцени, вважаючи її за могутній орудок до розвиття [розвитку] самопізнання народного” (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)