орудок
ОРУ́ДОК, дку, ч., заст., рідко. Засіб.
У 1872 році в Києві було дозволено приватну виставу, і при допомозі М. В. Лисенка М. П. Старицький "узявся, — за його словами, — до сцени, — вважаючи її за могутній орудок до розвиття [розвитку] самопізнання народного" (Життя Саксаганського, 1957, 25).
Словник української мови (СУМ-11)