орудування

ОРУ́ДУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ору́дувати.

— Я в танцях далеко не такий зручний, як в орудуванню пером (Мак., Вибр., 1954, 7).

Значення в інших словниках

1. орудування — ору́дування іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. орудування — -я, с., розм. Дія за знач. орудувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. орудування — ОРУ́ДУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ору́дувати. – Я в танцях далеко не такий зручний, як в орудуванню [орудуванні] пером (О. Маковей); Кожна робота його [Славенка] .. давала приклад блискучого орудування методою (В. Підмогильний).  Словник української мови у 20 томах
4. орудування — Ору́дування, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. орудування — Орудування, -ня с. Завѣдываніе, руководство, управленіе.  Словник української мови Грінченка