орудник
ОРУ́ДНИК, а, ч., рідко.
1. Те саме, що ору́да́р.
2. Той, хто є знаряддям у чиїх-небудь руках; виконавець чужої волі.
Словник української мови (СУМ-11)ОРУ́ДНИК, а, ч., рідко.
1. Те саме, що ору́да́р.
2. Той, хто є знаряддям у чиїх-небудь руках; виконавець чужої волі.
Словник української мови (СУМ-11)