остивати —
ОСТИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСТИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., діал. Обридати. – Таки тобі хоть раз кувати остивало? – Питало Молота Ковадло (Л. Боровиковський); Музо! Невже ж це тобі ще не остило співати? (М. Зеров); // безос.
Словник української мови у 20 томах
остивати —
НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил.
Словник синонімів української мови
остивати —
ОСТИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСТИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., діал. Обридати. — Таки тобі хоть раз кувати остивало? — Питало Молота Ковадло (Боров., Тв., 1957, 176); Музо! Невже ж це тобі ще не остило співати? (Зеров, Вибр., 1966, 342); // безос.
Словник української мови в 11 томах
остивати —
Остива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. остити, -сти́ну, -неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть. А вже ж мені, моя мати, парубки остили. н. п. Засівали трупом поле, поки не остило. Шевч. 4. Та й остило мені з собою панькатись!
Словник української мови Грінченка