остивати

ОСТИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСТИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., діал. Обридати.

— Таки тобі хоть раз кувати остивало? — Питало Молота Ковадло (Боров., Тв., 1957, 176);

Музо! Невже ж це тобі ще не остило співати? (Зеров, Вибр., 1966, 342);

// безос.

Остило так, як бабі жнива (Номис, 1864, № 5560);

Там родилась, гарцювала Козацькая воля; Там шляхтою, татарами Засівала поле, Засівала трупом поле, Поки не остило… Лягла спочить… А тим часом Виросла могила (Шевч., І, 1963, 48).

Значення в інших словниках

1. остивати — остива́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. остивати — -аю, -аєш, недок., остити, -ину, -инеш, док., діал. Обридати. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. остивати — 1. стигнути, вистигати, вистигнути, повистигати, остигати, остигнути, поостигати, постигати, постигнути, постигти, простигати, простигнути, простигти, попростигати, холонути, вихолонути, охолонути, похолонути, прохолонути, схолонути, чахнути, вичахати, вичахнути, вичахти, повичахати 2. це набридати  Словник чужослів Павло Штепа
4. остивати — ОСТИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСТИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., діал. Обридати. – Таки тобі хоть раз кувати остивало? – Питало Молота Ковадло (Л. Боровиковський); Музо! Невже ж це тобі ще не остило співати? (М. Зеров); // безос.  Словник української мови у 20 томах
5. остивати — НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
6. остивати — Остива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. остити, -сти́ну, -неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть. А вже ж мені, моя мати, парубки остили. н. п. Засівали трупом поле, поки не остило. Шевч. 4. Та й остило мені з собою панькатись!  Словник української мови Грінченка